У листопаді 2025 року німецьке видавництво Evangelische Verlagsanstalt (Лейпциґ) опублікувало збірку статей «Справедливий мир на випробуванні. Збірка текстів про сучасні пошуки євангельської етики миру». Важливо, що ця книга була опублікована разом з Меморандумом Ради Євангелічної церкви Німеччини «Світ у безладі. Справедливий мир у перспективі. Євангельська етика миру перед новими викликами». Цей меморандум замінив суттєво більш пацифістичне бачення керівництва ЄЦН в аналогічному документі 2007 року, а статті авторів збірки в значній мірі повипливали на текст нової концепції Євангелічної Церкви.
Внеском у книгу з боку українських богословів стала стаття професора Сергія Бортника та протоієрея Андрія Шимановича «Досягнення миру в Україні: шанси і межі сприяння Церков». У своєму тексті українські науковці окреслили дві основні тематичні лінії:
(1) форми реагування православних, католицьких та протестантських спільнот України на початок повномасштабної російсько-української війни в лютому 2022 року;
(2) можливі способи віднайдення шляхів до сталого міжконфесійного миру в Україні з урахуванням воєнних викликів.
У першому підрозділі, присвяченому міжюрисдикційним відносинам всередині українського православ’я, автори статті аналізують найважливіші переламні події 2022–2024 років та їхні суспільні наслідки:
– Недвозначна реакція осуду з боку предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія на початок повномасштабної війни, озвучена ним у перші години 24 лютого 2022 року.
– Розпочата в кінці 2022 року, чимдалі більш посилювана дискредитація УПЦ та її вірян в інформаційному полі України, спрямована на маргіналізацію та таврування значного сегменту українського суспільства за ознакою релігійної приналежності.
– Численні силові захоплення храмів УПЦ, супроводжувані, як правило, побиттям ієрархів, духовенства та вірян, які нерідко супроводжувалися сумнівними з юридичної точки зору методами перереєстрації храмів УПЦ на користь ПЦУ.
– Прийняття Верховною Радою України закону 3894-ІХ «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій». Автори висловлюють застереження щодо впровадження цього закону з огляду на наявні в законі ознаки порушення принципу відокремлення Церкви від держави, закріпленого в статті 35 Конституції України.
– Консенсусна підтримка згаданого закону з боку членів Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій та небажання Ради бодай якоюсь мірою урахувати позицію УПЦ з цього питання.
Також у статті досить детально розглядається реакція на повномасштабну війну в Україні з боку католицьких та протестантських спільнот України.
У підсумковій частині статті автори констатують, що однією з головних перепон до консолідації українців є відсутність чесної та відкритої комунікації між органами державної влади та багатьма верствами українського суспільства щодо сукупності наявних соціальних проблем – від довільного втручання влади в релігійне життя громадян до проблематично впроваджуваної мобілізації та демотивуючих корупційних скандалів на найвищому державному рівні. Важливою думкою українських дослідників є нетотожність некритичної лояльності до держави і влади та співчутливої одностайності з країною і народом.
Наводячи цифри соціологічних досліджень, автори стверджують, що відсутність позитивної комунікації між православними юрисдикціями веде до секуляризації суспільства. Замість обстоювання переважно корпоративних інтересів своїх структур вони закликають церкви актуалізувати класичну філософську категорію спільного блага, яка здатна об’єднати українське суспільство.
На нашому сайті можна прочитати розширений огляд вказаної публікації: https://www.academic-initiative.org.ua/wp-content/uploads/2026/01/spravedlyvyi-myr.pdf
Також наш сайт містить статтю в її опублікованій версії німецькою мовою: https://www.academic-initiative.org.ua/wp-content/uploads/2026/01/Friede-in-der-Ukraine.pdf
