6–7 лютого 2026 року в Свято-Володимирській духовній семінарії (Крествуд, штат Нью-Йорк) відбулися заходи з нагоди сторіччя від дня народження протопресвітера Іоанна Меєндорфа (1926–1992). До організації зустрічі також долучилися представники Центру православних християнських студій при Фордемському університеті.
Перший день заходів розпочався панахидою за отцем Іоанном, відслуженою у семінарській каплиці. Участь у спільній молитві та подальшому обговоренні спадщини видатного православного богослова взяли: архієрей Сербської Православної Церкви, єпископ Східноамериканський Іриней (Добрієвич), професор Віра Шевцова зі Сміт-коледжу (Нортгемптон, штат Массачусетс) та син отця Іоанна – професор Пол Меєндорф.
Другого дня відбувся академічний симпозіум на тему «Православ’я, Візантія і посилення Росії: переосмислення». Учасниками цього почесного зібрання стали: декан Свято-Володимирської духовної семінарії доктор Йонутс-Александру Тудоріе, який обійняв цю посаду в липні 2025 року, професор богослов’я Фордемського університету Арістотель Папаніколау, професор історії Університету в Олбані Надія Кіценко, професор Візантійської історії Гарвардського університету Дімітер Анґелов та доктор Тихон Александр Піно з Грецького коледжу Святого Хреста (Бруклайн, штат Массачусетс).
Нагадаємо, що отець Іоанн Меєндорф був ученим-візантиністом зі світовим ім’ям, патрологом та фахівцем з ісихастської традиції, а також однією зі знакових постатей у процесі розбудови Православної Церкви в Америці. Він закінчив Свято-Сергіївський православний богословський інститут у Парижі (1949), історико-філологічний факультет Сорбонни та Вищу школу соціальних наук. У 1958 році в Школі практичного богослов’я Сорбонни отець Іоанн захистив докторську дисертацію, присвячену святителю Григорію Паламі.
З 1959 року отець Меєндорф проживав у США, де згодом, після смерті протоієрея Олександра Шмемана, очолив Свято-Володимирську духовну семінарію (1984), а також активно співпрацював із Колумбійським, Гарвардським та Фордемським університетами. Будучи активним прихильником екуменічного руху, отець Іоанн тривалий час працював у центральному комітеті Всесвітньої ради церков. Він також був президентом Православного богословського товариства Америки, президентом Американської патристичної асоціації та членом Виконавчого комітету США з візантійських досліджень.
Авторству отця Іоанна Меєндорфа належить низка богословських, патристичних та історичних книг, висока науковість і академічність яких чудово поєднувалися з доступністю викладу. Багато праць отця Іоанна, опублікованих за життя та після смерті науковця, були перекладені й витримали чимало перевидань. Вони до сьогодні лишаються настільними посібниками і невичерпним академічним ресурсом для студентів духовних навчальних закладів в усьому православному світі. Серед перекладів на слов’янські мови найважливішими є такі книги:
– «Життя і труди святителя Григорія Палами: Вступ до вивчення» (СПб.: Византинороссика, 1997).
– «Живе передання: Свідчення Православ’я в сучасному світі» (СПб.: РХГИ, 1997).
– «Ісус Христос у східному православному богослов’ї» (М.: ПСТБИ, 2000).
– «Вступ до святоотцівського богослов’я : Конспекти лекцій» (Минск: Лучи Софии, 2001).
– «Візантійська спадщина в Православній Церкві» (К.: Центр православной книги, 2007).
– «Єдність імперії і розділення християн : Церква у 450–680 рр.» (М.: ПСТГУ, 2012).
– «Пасхальна таїна» (М.: Эксмо, 2013).
У 2003 році побачила світ колективна монографія «Свідок Істини: пам’яті протопресвітера Іоанна Меєндорфа». Книга містить тексти авторитетних науковців, присвячені постаті та творчому набутку отця Іоанна, а також його власні статті й доповіді та повну систематичну бібліографію його праць (перелік монографій, перекладів та критичних видань святоотцівських творінь, рецензій на книги, передмов та післямов до різних видань, некрологів, наукових статей, доповідей та публіцистики).
