4 листопада 2025 року Дикастерія віровчення опублікувала доктринальну заувагу «Mater populi fidelis». У підзаголовку чітко вказаний і предмет цієї зауваги: «Про деякі маріанські титули відносно співробітництва Марії у справі спасіння», а головну увагу приділено двом титулам: «Співвідкупителька» та «Посередниця».
Одна з причин появи цього документа – наявність в Католицькій Церкві груп віруючих, які пропагують нові форми шанування Марії або ж закликають до проголошення нових маріологічних догматів. Суперечки точаться навколо питання про ступінь участі Діви Марії у справі відкуплення людства. Ці дискусії були стимульовані проголошенням догматів про Непорочне зачаття Діви Марії (1854) та про Її взяття в небесну славу з тілом і душею (1950).
В новому документі Дикастерії віровчення зазначається, що для західного богослов’я є цілком традиційною ідея співпраці Діви Марії у справі спасіння людства. Зокрема, подібні думки висловлював вже блаженний Августин. Материнство Марії не є лише біологічним та пасивним. Воно є активним і передбачає Її включеність до спасительної місії Христа. В латинській традиції співпрацю Марії вбачають, перш за все, в тому, що Вона народила Христа, стала Матір’ю Спасителя.
Інший аспект співпраці Марії — це Її перебування біля Хреста під час страждань Ісуса. В латинській традиції, починаючи ще з середньовічної доби, слова Ісуса, сказані до Марії з Хреста: Жінко! Ось син твій, а також слова до Іоанна Богослова: Ось, Мати твоя! (Ін. 19, 26-27), відносять не лише до святого Іоанна, але й до всього людства. Отже, за повелінням Христа, Марія стає Матір’ю усіх християн.
Титул «Співвідкупителька» вживається в католицькому богослов’і щонайменше з XV століття. Цей термін зустрічається і в окремих папських документах ХХ століття. Однак, вчення про Богородицю як Співвідкупительку ніколи не було офіційною доктриною Римської Церкви. Тому в католицькому богослов’ї ніколи не було консолідованої інтерпретації цього титулу. В нинішньому документі зазначається, що вживання титулу «Співвідкупителька» може породжувати суттєво різні інтерпретації. Саме це і робить цей титул вкрай вразливим.
Висновок Дикастерії віровчення є досить однозначним. Вживання титулу «Співвідкупителька» по відношенню до Богородиці визнається недоцільним: «Цей титул ризикує затьмарити унікальне спасительне посередництво Христа і, як наслідок, може створити плутанину і дисбаланс у гармонії істин християнської віри».
Інший суперечливий маріанський титул — це «Посередниця». Вже протягом багатьох століть в Католицькій Церкві існує практика називати Марію «Посередницею усіх милостей». В новій доктринальній заувазі наголошується, що біблійне вчення чітко говорить про Христа, як про Єдиного Посередника: Бо єдиний Бог, єдиний і посередник між Богом і людьми, Людина Христос Ісус, Котрий віддав Себе для викуплення всіх (1 Тим 2, 5-6).
В документі «Mater populi fidelis» наголошується на необхідності вкрай обережно використовувати титул «Посередниця». Говорячи про посередництво Марії, не можна забувати про те унікальне посередництво, яке пов’язане виключно з Христом Спасителем. Отже, наше розуміння відкуплення має залишатися христоцентричним.
Дикастерія віровчення вказує і на ще один важливий аспект цієї теми. Біблійне вчення передбачає, що кожна людина може бути залучена до плану спасіння в якості співробітника та посередника Христа. Христос говорить: Хто вірує в мене, діла, які творю Я, і він сотворить, і більше цих сотворить (Ін. 14, 12). Якщо ми можемо говорити про співробітництво кожного християнина з Христом у справі спасіння, то у ще більшій степені ми можемо віднести це до Діви Марії.
В документі «Mater populi fidelis» спеціально наголошується, що найбільш адекватним вираженням вчення про Пресвяту Богородицю є термін «Матір». Марія стала Матір’ю Сина Божого, але одночасно Вона є і духовною Матір’ю всіх християн, оскільки Вона «у вірі народила всіх християн, які є членами Містичного Тіла Христового. Іншими словами, Вона народила усього Христа: Главу і члени». Саме тому в доктринальній заувазі пропонується сприймати співпрацю Марії у справі спасіння саме через її материнство: «В материнстві Марії синтезується все, що ми можемо сказати про материнство за благодаттю та про Її нинішнє місце в Церкві». Важливо, що категорія «материнства» не вступає у протиріччя з біблійним одкровенням і тому не руйнує христоцентричності церковної свідомості.
Загалом варто зауважити, що доктринальна заувага, викладаючи католицьке вчення про Пресвяту Богородицю, перш за все, наполягає на збереженні чіткої христоцентричної свідомості. Будь-яка ідея, доктрина або термін, які загрожують цій христоцентричності, мають бути відкинуті. Погляд на Марію не має відволікати християн від Христа.
Доктринальна заувага «Mater populi fidelis» є програмним богословським документом в сфері маріології. Тут чітко викладена позиція Католицької Церкви з питань, які активно обговорювалися протягом кількох останніх десятиліть. Текст документу не залишає сумнівів в тому, що ініціативи проголошення нового маріологічного догмату остаточно відкинуті у Ватикані.
Розширену версію аналізу вказаного документу, виконаного професором Володимиром Бурегою, можна прочитати на нашому сайті у розділі «Аналітика» або за цим посиланням: https://www.academic-initiative.org.ua/wp-content/uploads/2026/01/Bohorodytsiia.pdf
