Дослідження з екуменічної тематики упродовж багатьох років були головним об’єктом наукової зацікавленості канадського православного богослова Пола Ладусьора (1944–2025). Цьогоріч д-р. Ладусьор відійшов у оселі Небесного Отця, залишивши після себе цінний науковий доробок, осмислення якого є завданням для молодої генерації православних богословів.
Стаття П. Ладусьора «Про екуменоклазм: антиекуменічне богослов’я в православ’ї», опублікована 2017 року в «Свято-Володимирському богословському щоквартальнику», містить аналіз тих розпізнавальних ознак, які характерні для контрпродуктивного неотрадиціоналістського мислення в ексклюзивістських категоріях. Автор статті пропонує читачеві ознайомитися з низкою взаємопов’язаних аргументів соціологічного, історичного та богословського характеру, націлених на легітимацію екуменізму і на теоретичному рівні, і в площині практичного міжконфесійного діалогу.
Канадський науковець закликає не квапитися з повсюдним невідрефлексованим використанням понять єресь і єретик для таврування тих особистостей або спільнот, які мають альтернативні богословські погляди але не були офіційно визнані носіями єретичних ідей на жодному церковному Соборі. Традиційній антиекуменічній інтерпретації 10-го та 45-го апостольських правил Ладусьор протиставляє доволі релятивізоване їх прочитання на тлі усталеної протягом попереднього століття практики піднесення спільних молитв з інославними християнами.
Протоієрей Андрій Шиманович у своєму огляді №10, присвяченому статті Пола Ладусьора, виклав і власні розмисли щодо феномена екуменізму та тієї непростої ситуації, що склалася в релігійному житті зраненої війною України. Текст рецензії о. Андрія доступний за цим посиланням:
