15 травня 2026 року папа Лев XIV підписав свою першу енцикліку, яку назвав «Величне людство» («Magnifica Humanitas»). Вона стала черговою соціальною енциклікою магістеріуму Римо-Католицької Церкви. Примітно, що першою соціальною енциклікою традиційно вважається документ папи Лева XIII «Про нові речі» («Rerum novarum», 1891), а нинішня енцикліка була підписана рівно через 135 років після неї. Це вказує на спадкоємність як між обома енцикліками, так і між світоглядами двох Левів – 13-го та 14-го.
Мова та аргументація енцикліки свідомо виходять за межі суто внутрішньоцерковного дискурсу: Папа звертається до владних кіл, законодавців, розробників технологій і представників громадянського суспільства, тобто до всіх тих, хто тією чи іншою мірою причетний до формування цифрового середовища нашого часу. Вступ до енцикліки задає дві структурні осі, навколо яких обертається увесь подальший виклад: біблійний образ Вавилонської вежі як символ технологічного самообожнення і образ відбудови Єрусалима під проводом Неємії як парадигма спільної, богоцентричної відповідальності.
У методологічному плані документ послідовно дотримується уважного прочитання історичних подій і суспільних процесів – так званих «знаків часу» – в світлі Євангелія. Цей метод передбачає, що Церква не претендує на компетентність в тих сферах, де вона відсутня за своєю природою, зокрема в технічній сфері. Натомість вона пропонує антропологічні та етичні критерії для оцінки суспільних процесів.
Процитувавши слова Джона Толкіна «Наше завдання — викорінити зло на тих полях, які нам відомі, щоб передати нащадкам чисту землю», енцикліка пропонує «цивілізацію любові»: «Цивілізація любові народжується не з одного ефектного жесту, а з невеликої, але постійної вірності, яка чинить опір знелюдненню». Документ утверджує онтологічний рівень людської гідності, вказуючи на те, що технологія може стати не просто технічною проблемою, а загрозою самій природі людини.
Енцикліка фіксує парадокс, що стає дедалі очевиднішим у розвинених економіках: автоматизація, яка рекламується як звільнення людини від рутинних і небезпечних завдань, на практиці нерідко підпорядковує людину ритмові машини, декваліфікує її, позбавляє автономії і перетворює її з суб’єкта творчої діяльності на об’єкт алгоритмічного контролю.
Лев XIV свідомо утримується від двох симетричних спокус – технофобної демонізації штучного інтелекту (ШІ) та некритичного захоплення його можливостями. Його вихідна теза полягає в тому, що ШІ є інструментом, природа якого визначається не самою технологією, а тими, хто її розробляє, фінансує, регулює і застосовує. Отже, питання полягає не в тому, чи слід застосовувати ШІ, а в тому, яке бачення людини і суспільства вбудоване в конкретні системи.
У своїй енцикліці Папа Лев послідовно відтворює структуру енцикліки свого попередника, яка прагне осмислення крізь призму незмінної гідності людської особи і вимог справедливості. Якщо Лев ХІІІ стикався з першою промисловою революцією, то нинішній понтифік стикається з тим, що дедалі частіше називають четвертою – і відповідає в той самий спосіб: через звернення до антропологічного фундаменту і через вимогу, щоб економічний і технологічний прогрес вимірювався гідністю кожної людини, а не лише ефективністю системи.
Цікаво, що у цій енцикліці є усвідомлення несумісності рабства з євангельським розумінням людської гідності. Ба більше, Папа щиро просить вибачення за його підтримку проводом Католицької Церкви в минулому (§176). Критика рабства стала чіткою лише у ХІХ столітті – знову-таки, завдяки ініціативі папи Лева XIII.
Загалом варто усвідомлювати, що дана енцикліка не є чітким інституційним проектом. В ній у якості парадигми пропонується «цивілізація любові», яка залишається в документі переважно в горизонті духовного ідеалу і пастирського заклику; енцикліка є документом орієнтації, а не програмою дій. Вона пропонує альтернативну онтологію: людина є більшою за себе не тому, що технологія дозволяє їй подолати власні обмеження, а тому, що вона відкрита для Того, Хто нескінченно її перевищує – для вічного Бога.
На сьогоднішній день на сайті Ватикану енцикліка опублікована дев’ятьма мовами, зокрема польською та російською. Англійський текст документу розміщений тут – https://www.vatican.va/content/leo-xiv/en/encyclicals/documents/20260515-magnifica-humanitas.html
На нашому сайті можна прочитати повний текст рецензії на вказану енцикліку папи Лева ХІV – https://www.academic-initiative.org.ua/wp-content/uploads/2026/07/Ohliad-entsykliky-Leva-XIV.pdf
