1 червня 2026 року в Кембридзькому Інституті православних християнських досліджень (далі – ІПХД) відбувся ювілейний колоквіум, присвячений 160-річчю від народження видатного філософа ХХ століття Льва Ісааковича Шестова (1866–1938).
У першій презентації «Лев Шестов: привид в інтелектуальному ландшафті ХХ століття» доктор Джеремі Інгпен (ІПХД), фахівець із теології Олів’є Клемана, відрефлексував відгуки М. Бердяєва, В. Зеньковського, А. Камю, О. Клемана та інших мислителів про невиправдано скромну присутність ідей Шестова у головних богословсько-філософських дискусіях ХХ століття. Джеремі Інгпен розкрив сутність епістемологічної максими Шестова, згідно з якою істинне мислення виникає в момент граничної уразливості людини, коли розмиваються кордони між Божественним і людським, між власним «Я» та іншою людиною.
Згідно з думкою дослідника, Шестов активно долучився до деконструкції постпросвітницького картезіанського мислення і став одним із засновників надраціонального богословствування в категоріях розуму, розіп’ятого неосяжною тайною Боговтілення. Також у доповіді йшлося про критику Шестовим ранньої філософії Мартіна Гайдеґера, в глибинній основі якої Інгпен вбачає конфлікт між єврейським походженням Шестова та симпатіями Гайдеґера до німецького націонал-соціалізму 1930-х років. Наостанок Джеремі Інгпен констатував прикру проблему, яка полягає у відсутності англомовних вступних книг для ознайомлення з філософським доробком Шестова.
Доктор Марина Огден (Університет Глазго, ІПХД) – експерт з філософії Шестова, автор двох монографій і низки академічних статей – запропонувала слухачам компаративний аналіз релігійної філософії Шестова та богословської програми протоієрея Сергія Булгакова – двох напрямів релігійно-філософського ренесансу доби «срібного віку». Марина Огден дослідила життєві траєкторії та еволюцію думки обох мислителів, які зустрічалися та підтримували багаторічний зв’язок через переписку попри виразні світоглядні розбіжності, ділячись своїми враженнями про апокаліптичну сутність революції 1917 року та покликання інтелігенції на тлі радикальних соціальних зрушень.
Доповідачка також розкрила ступінь впливу знаменитої книги «Різноманіття релігійного досвіду» (1902 р.) американського психолога і філософа Вільяма Джеймса на релігійну філософію обох мислителів та їхнє бачення особистісно-досвідного виміру християнської віри.
Отець доктор Кевін О’Доннелл (ІПХД) – у минулому англіканський, а нині католицький священник – провів паралель, виявив відповідності та розбіжності між роллю мови у філософії Шестова та постструктуралістських філологічних розвідках французької мислительниці болгарського походження Юлії Крістевої.
Кожен із доповідачів дав змістовні відповіді на питання учасників зібрання, яке стало вагомим внеском у переосмислення значущого, але належним чином недооціненого впливу релігійної філософії Льва Шестова на європейську інтелектуальну традицію.
Нагадаємо, що Лев Ісаакович Шестов – уродженець Києва, випускник Київського університету святого Володимира. Він був видатним філософом-екзистенціалістом, який зробив вагомий внесок в розуміння обмеженості й недостатності системного наукового мислення для адекватної інтерпретації світу та ролі людини в ньому. Філософії Шестова властива виразна екзистенційна спрямованість, яка надає безумовний пріоритет конкретній людини та осмисленню її трагічного буття у світі, а також підважує усталені нормативні етичні системи. Наукові інтереси Шестова простягалися від Парменіда та Плотіна до Едмунда Гуссерля, Макса Шелера та Жоржа Батая.
