У травні 2026 року побачила світ книга «Зцілення пам’яті серед розбитого світу». В її основі – матеріали п’яти конференцій, що відбулися з листопада 2023 до листопада 2025 року: двічі у Відні та ще три – у інших містах Європи. Ці конференції пройшли в рамках спільного проєкту «Зцілення зраненої пам’яті». Сергій Бортник став доповідачем на одній з конференцій та відповідно одним із авторів цієї збірки.
Підназва книги – «Християнські голоси та богослов’я з Європи та Близького Сходу». Загалом у збірці 28 авторів з відповідних країн та США. Книга складається з трьох частин – «Загальний богословський спадок та контекстуальне історичне минуле», «Голоси і теми з контексту» та «Перспективи екуменічних відносин на майбутнє у світлі триваючих війн та конфліктів».
Стаття Сергія Бортника «Богословський дискурс та місцеві практики: Україна» відкриває другий розділ книги. Вона основується на виступі у листопаді 2023 року та визнає, що на сьогодні в Україні у сфері церковних відносин швидше йдеться про «створення нових ран», ніж про їхнє зцілення. Разом з тим в Україні відбувається важливий процес поступового перегляду ідентичності віруючих людей, що особливо стосується вірних Української Православної Церкви.
Автор наголошує, що найбільш гострим питанням щодо українського Православ’я є питання державно-церковних відносин. З одного боку, українська держава та широка громадськість вимагають від УПЦ змін у її стосунках канонічної залежності від РПЦ. З іншого боку, керівництво УПЦ прагне зберегти єдність своєї структури незважаючи на розмаїття політичних уподобань серед своїх вірних. Вимога з боку держави про «відділення від Москви» сприймається багатьма віруючими як відпадіння у розкол.
Сьогодні УПЦ стоїть перед вибором, яку ж форму єдності вона вибере: чи то ж збереження канонічної єдності з РПЦ, чи то ж відновлення єдності зі світовим Православ’ям. Проблема ж полягає у тому, що відновлення спілкування з Константинопольським патріархатом багатьма сприймається лише у формі злиття зі структурою Православної Церкви України, до чого керівництво та значна кількість віруючих УПЦ не готові.
У якості висновку Сергій Бортник наголошує, що у ситуації триваючої війни досягнення структурної єдності Православної Церкви в Україні в найближчій перспективі не є необхідним. Більш важливим є розрив адміністративних зв’язків з РПЦ, що вже відбувся після собору у Феофанії у травні 2022 року, та поступове посилення серед вірних УПЦ києвоцентричної ідентичності. Краще досягти в Україні мирних форм співіснування двох православних юрисдикцій, ніж якщо через насильницькі спроби об’єднання у свідомості віруючих залишаться рани, які надовго переживуть нинішню війну. На нашому сайті розміщений скан статті Сергія Бортника англійською мовою – https://www.academic-initiative.org.ua/wp-content/uploads/2026/05/31-healing_of_wounded_memories.pdf
