З 28 по 30 січня 2026 року в Барселоні відбувся ІІІ Міжнародний конгрес зі свободи віросповідання та совісті. Захід був організований Кафедрою релігійної свободи та совісті Каталонії та Обсерваторією Бланкерна з питань медіа, релігії та культури. Попередній, другий Конгрес відбувся у червні 2025 року.
Трьома головними напрямами роботи нинішнього конгресу стали:
- Представлення найкращих регіональних або міжнародних практик у галузі управління релігійним розмаїттям та сприяння свободі релігійних та інших переконань.
- Аналіз ефективності стандартизованих міжнародних оцінок реалізації права на свободу релігійних та інших переконань разом із запобіганням порушенням цього права.
- Організація дискусії серед експертів та представників міжнародних організацій щодо загальної міжнародної ситуації та окремих тенденцій у сфері свободи релігії та совісті; рефлексія над ситуацією із застосовуваними методологіями, категоріями та показниками для аналізу реальності свободи релігії та концепції релігії в постсекулярному світі.
У перший день Конгресу відбулася урочиста церемонія відкриття та півторагодинний круглий стіл. Протягом другого дня присутні взяли участь у паралельних сесіях, які проводилися чотирма мовами: каталонською, іспанською, англійською та французькою. У третій день було проведено решту паралельних сесій разом із завершальною церемонією.
Ситуацію в релігійній царині життя України окреслила у своїй доповіді релігієзнавиця та медіа-аналітик Тетяна Деркач. Серед головних тез пані Деркач були наступні спостереження:
- Розкол, який відбувся між двома православними юрисдикціями після здобуття Україною незалежності у 1991 році, став реакцією на процеси політичної лібералізації та формування нової національної ідентичності.
- Із плином часу, з огляду на взаємовиключну ексклюзивістську проєктність кожної зі структур, цей розкол між УПЦ та УПЦ КП чимдалі більше політизувався та радикалізувався.
- Після надання у 2019 році Вселенським Патріархом Варфоломієм Томосу про автокефалію новоствореній ПЦУ первинні сподівання на об’єднання всіх православних України не здійснилися. Тетяна Деркач вбачає три причини такого стану справ: 1) рішуча опозиційність УПЦ під впливом РФ та РПЦ; 2) особисте суперництво предстоятелів двох православних юрисдикцій (УПЦ та ПЦУ); 3) намагання з боку ПЦУ не стільки об’єднатися з УПЦ, скільки інституційно її поглинути.
- Ситуація міжюрисдикційного протистояння ще більше поглибилася на тлі не завжди прозорих переходів парафій з УПЦ до ПЦУ, подеколи супроводжуваних зовнішнім тиском, конфліктними ситуаціями та силовими рішеннями.
- Ухвалений Верховною Радою України закон №3894-ІХ, що забороняє діяльність Російської Церкви в Україні та пов’язаних з нею релігійних організацій з точки зору прав людини має суперечливий та проблематичний характер.
З повною версією доповіді Тетяни Деркач можна познайомитися на сайті ГО «Софійське братство»: https://sofiyske-bratstvo.org/mizhpravoslavni-vidnosyny-mizh-upcz-ta-pczu-ta-yihnij-vplyv-na-religijnu-svobodu-v-konteksti-vijny/
