1–3 грудня 2025 року близько 90 науковців, лідерів християнських спільнот, національних церковних рад та екуменічних організацій зібралися на конференцію в Гельсінкі (Фінляндія). Серед них було чимало українців, що прибули з України та ряду інших країн їхнього нинішнього проживання. Конференція мала назву, надзвичайно актуальну для сьогоднішньої України – «Опір імперії, сприяння миру: Церкви у протистоянні ідеології “російського світу”». Заходи були організовані Конференцією європейських церков у співпраці з лютеранською та православною церквами Фінляндії. Головною метою конференції було колективне осмислення гуманітарно-ідеологічної складової російської агресії проти України.
Прикметно, що міжнародна конференція на дотичну тему відбулася ще десять років тому, 28–31 травня 2015 року. Тоді її назва була такою: «Політичне православ’я і тоталітаризм у посткомуністичну епоху». За ці роки переважна більшість науковців ще більше утвердилася в думці про можливість вважати комплекс ідей із назвою «російський світ» найзагрозливішою богословською аберацією сучасності.
Ключова ідея нинішнього заходу полягала в необхідності обґрунтовано чинити опір імперським наративам, трансльованим Росією у глобальний інформаційний простір, та аргументовано деконструювати ідеологічну концепцію «російського світу». Важливо, що ця ідеологічна система Росії була інтерпретована учасниками конференції не лише як базис для агресії проти України, а й як загроза для безпеки всієї Європи.
Українську Православну Церкву на конференції представив проректор з науково-богословської роботи КДА, професор Володимир Бурега. У своїй доповіді він нагадав про 1700-ту річницю Нікейського Собору, який дав поштовх до подальшого формування симфонічної моделі державно-церковних стосунків. Також він нагадав про важливий есхатологічний термін «катехону», «того, хто утримує» від повного здійснення таємниці беззаконня (див. 2 Сол. 2:7). Перекручене трактування цієї теми нерідко слугує основою для агресивної політичної риторики.
Крім того, Володимир Бурега проаналізував фундаментальний зсув у свідомості християн після Другої світової війни, який істотно позначився на їхньому ставленні до війни як неприйнятного способу розв’язання геополітичних протиріч, що було зафіксоване у постановах Першої асамблеї Всесвітньої ради церков (Амстердам, 1948).
Вартою особливої уваги була також доповідь архімандрита Кирила Говоруна. Він звернув увагу на десятилітню (2015–2025) динаміку оформлення перших ідейних начерків та гасел у концептуальну систему «російського світу» з ознаками цілісної ідеології та деструктивними практичними проявами. Отець Кирило закли́кав з обережністю оперувати поняттям «єресь» по відношенню до цього вчення. На його думку, для його адекватної богословської оцінки, «нам варто повернутися до найдавнішого поняття єресі, як його розумів святий Іриней Ліонський, який розглядав і викривав дуалізм як первісну, архієресь». Саме у цьому сенсі, на переконання о. Кирила, “російський світ” може бути названий єрессю.
Важливим результатом конференції став її підсумковий документ, опублікований 8 грудня. В ньому концепція «російського світу» чітко й недвозначно була названа імперською ідеологією, яка увібрала в себе й осучаснила попередні концепти «Москва – Третій Рим» та «Свята Русь», а також взяла на озброєння практику радянського політичного експансіонізму. Також вона до нерозрізнення «розмила межу між політичною ідеологією та теологією, спотворюючи християнську віру».
Небезпека цивілізаційного ексклюзивізму «російського світу» полягає в запереченні з боку його апологетів фундаментального права народів на самовизначення, що нині особливо стосується України. Дуалістичний характер ідеології простежується у намаганнях ідентифікувати Західний світ як місце концентрації усього зла, що нібито унеможливлює будь-які форми мирного співіснування з ним та спонукає до вирішальної «метафізичної битви».
В документі акцентовано, що Російська Православна Церква завдяки її риториці й політиці слугує основою для територіальної експансії російської держави. Разом з тим, попри виразний антизахідний етос свого буття, РПЦ активно використовує в своїх цілях міжнародні екуменічні майданчики, особливо Всесвітню раду церков. Також вона займається популізмом, експлуатуючи мову «традиційних цінностей» та посилаючись на необхідність екзистенційного самозахисту від уявних загроз Західної цивілізації.
Проблематичність досліджуваної ідеології з богословської перспективи полягає в її зазіханнях на підпорядкування людини, покликаної бути безцінним образом Божим, інтересам абсолютизованого цивілізаційного утворення. В документі зазначається, що трискладове служіння Христа як Царя, Пророка і Священика, «може дати чітке уявлення про те, що означає для церков протистояти імперії та сприяти миру: служити з відданістю, промовляти зі сміливістю та молитися з вірою». Резолюція конференції також наголошує на необхідності здійснити такі кроки: підважити практику зловживання поняттям «священна війна», розвінчати будь-які спроби сакралізації політичної влади, культивувати навики протидії пропаганді та дезінформації. Важливо також «плекати богословську грамотність, яка дозволяє розпізнавати і протистояти зловживанню релігійною мовою, наприклад, опираючись спокусі плутати Царство Боже з будь-якою політичною системою чи формою правління».
Програма конференції доступна тут: https://ceceurope.org/storage/app/media/2025-news/Resisting%20Emprire_Promoting%20Peace.pdf
Повний текст резолюції конференції доступний тут: https://ceceurope.org/storage/app/media/2025-news/Helsinki%20Conference%20statement_final.pdf
