Досвід співпраці православних богословів з екуменічним рухом вже протягом багатьох років викликає неоднозначну реакцію серед вірян та подеколи призводить до діаметрально протилежних висновків щодо його ефективності та доцільності. Як правило, антиекуменічні настрої ґрунтуються на боязні втратити свою духовну ідентичність, а також нерідко штучно підживлюються антиінтелектуальними церковними колами, в яких саме поняття «екуменізм» вважається ледь не лайливим словом. Тому виважений аналіз досвіду залученості православних науковців у міжконфесійний діалог це та тема, котра ще нескоро втратить свою актуальність та затребуваність.
Тамара Грдзелідзе – знаний православний фахівець з екуменічної проблематики – у 2021 р. здійснила вагомий внесок у збірник, що має назву «Оксфордський посібник з екуменічних студій». У своїй статті вона виклала історію найбільш знакових екуменічних зібрань ХХ ст. та динаміку коливань у ставленні до них серед православних – від повної діалогічної відкритості до офіційного виходу деяких Помісних Православних Церков зі Всесвітньої ради церков. Також дослідниця не залишила без своєї наукової уваги тематичне розмаїття екуменічних зібрань, яке містило і заглиблення в богослов’я Святого Духа, і аналіз екологічних зловживань людства, і посилену увагу до екзистенціальних переживань людини в сучасному світі.
Протоієрей Андрій Шиманович підготував огляд статті Тамари Грдзелідзе, який містить деякі власні міркування автора. Текст доступний за цим посиланням: