Рецензія №5 із тих, що поступово наповнюють наш сайт, присвячена статті професора Павла Гаврилюка «Еллінізоване християнство Гарнака чи “священний еллінізм” Флоровського: до питання про два метанаративи ранньохристиянської взаємодії з пізньоантичною культурою». У цій розвідці, опублікованій 2010 року в «Свято-Володимирському богословському щоквартальнику», Павло Гаврилюк – уродженець Києва і знаний сучасний фахівець у багатьох галузях богослов’я – аналізує дві діаметрально протилежні інтерпретації поняття «християнський еллінізм»: його суцільне відторгнення Адольфом фон Гарнаком та його некритичну ідеалізацію протоієреєм Георгієм Флоровським.
У цій статті автор звертає увагу на необхідність вийти за межі двох стереотипних рецепцій спадщини грецьких Отців, а також відмовитися від радикального елліноцентризму, який є найкоротшим шляхом до замкнення себе в полоні минулого. Дослідник закликає православних богословів уникати будь-яких спроб розглядати Євангеліє та керигму Церкви в будь-якій єдиній застиглій культурній формі. До того ж П. Гаврилюк, в контексті огляду амбівалентного ставлення до філософії в епоху Отців Церкви, додає вкрай цікаву інформацію про, на жаль, назавжди втрачені тексти Аполінарія Лаодикійського: (1) його переказ старозавітних подій в стилі грецької класики, а також (2) креативне огорнення Аполінарієм текстів Євангелія в літературну форму діалогів Платона.
Рецензія о. Андрія Шимановича на статтю професора Павла Гаврилюка – за посиланням: