Православний неопатристичний ренесанс до сьогодні лишається одним із найзначніших здобутків християнської думки ХХ ст. Головним автором і натхненником багаторазово відрефлексованої в науковій періодиці концепції неопатристичного синтезу був протоієрей Георгій Флоровський (1893–1979). Водночас і сьогодні в академічному світі точаться дебати стосовно ідейних витоків, на основі яких о. Георгій розробив свою богословську програму.
У статті 2011 р. «“В очікуванні варварів”: ідентичність і полеміка в неопатристичному синтезі Георгія Флоровського» доцент кафедри систематичного і порівняльного богослов’я Ексетерського університету (Девон, Великобританія) д-р Брендон Ґаллахер проаналізував тематичні та мовні запозичення, властиві системі о. Флоровського.
На думку британського науковця, неопатристичний синтез треба розуміти як спробу віднайти православну богословську ідентичність через полеміку з інославними інтелектуальними традиціями. Хоча дослідник визнає, що послуговування поняттями «досвід», «віра», «образ», «візія», «свідчення», «пам’ять», «свобода» і «розум» є вагомим доказом впливу на думку Флоровського з боку західних мислителів епохи Романтизму.
Рецензія протоієрея Андрія Шимановича на статтю Брендона Ґаллахера доступна за посиланням: