У 2012 р. побачила світ стаття Пантеліса Калаїцидіса та Ніколаоса Аспруліса «Грецький релігійний націоналізм і проблеми євангелізації, прощення та примирення». У тексті двома авторитетними грецькими богословами відрефлексовано питання просочення Церкви однією з класичних модерних ідеологій.
Автори статті аналізують досвід самоусвідомлення Церкви і в категоріях імперської реальності, і в контексті постання національних держав, де Церква інструменталізувалася для цілей зі збереження етнокультурної та релігійної автентичності.
Чиєю заслугою стало збереження греками релігійної та етнічної самобутності? Це відбулося саме завдяки зусиллям патріархів-етнархів чи з причини неабиякої терпимості з боку турецьких султанів? Відповіді на ці питання – в аналізі о. Андрія Шимановича.
На думку грецьких теологів, варто переосмилити Церкву як новий духовний народ і нову наднаціональну, надетнічну, надкласову реальність, яка долає фізичні та біологічні форми спорідненості, закликаючи всіх до єднання у Христі через Євхаристію.
Огляд цієї статті доступний за посиланням: