В кінці вересня 2024 року у німецькому місті Падерборн відбулася зустріч Спільної православно-католицької робочої групи св. Іринея. Тема цьогорічної зустрічі – «Розколи як внутрішньо-церковне явище: на шляху до типології». Це була двадцята зустріч поспіль, яка знаменувала віху у розвитку цієї неформальної, але важливої форми православно-католицького діалогу.
Група була заснована в 2004 році в умовах кризи діяльності «Спільної міжнародної комісії з богословського діалогу між Католицькою Церквою та Православною Церквою», яка є офіційною формою діалогу на найвищому рівні і в якій православні представники призначаються кожною окремою помісною церквою. На відміну від цієї Комісії члени Робочої групи св. Іринея запрошені до її діяльності на основі їх індивідуальних богословських здібностей та досягнень. Незважаючи на такий неофіційний статус, Група «все ж діє з наміром сприяти православно-католицькому діалогу на міжнародному рівні».
Одним із ключових ініціаторів створення Робочої групи був Інститут Йоганна Адама Мьолера з екуменізму, що знаходиться у Падерборні. Саме тому на сайті цього інституту систематично кількома мовами розміщуються комюніке після кожного із двадцяти засідань. Директор цього Інституту доктор Йоханнес Ельдеманн протягом усіх двадцяти років був католицьким співсекретарем цієї Групи. Завдяки ініціативі архімандрита Кирила Говоруна, який є членом Групи з 2008 року, всі ці комюніке перекладені і українською мовою.
Протягом двадцяти років відбулися достатньо помітні зміни у членстві на персональному рівні. Зокрема, владика Іов Геча був членом Групи у 2004-2017 роках, поки не змушений був відмовитися від участі у Групі через призначення його православним співголовою вищезазначеної Міжнародної комісії з богословського діалогу. Так само і митрополит Юхан Язіджі припинив своє членство після обрання його патріархом Антіохійським і всього Сходу у 2012 році.
Разом з тим є і ряд членів групи, які працюють в ній всі двадцять років. Крім вже згаданого Йоханнеса Ельдеманна це і католицький співголова єпископ Герхард Файге, який займав цю посаду всі роки і передав свої повноваження лише у 2024 році. Також варто згадати Григорія Папатомаса, який починав свою діяльність в групі з 2004 року в якості рядового члена, а в 2023 році уже в сані митрополита став її православним співголовою.
Головна мета Групи була сформульована ще в її першому комюніке 2004 року: «Ми бачимо нашу головну мету в тому, щоб, долаючи мовні і культурні кордони, у рамках міжнародної групи досліджувати глибинні відмінності у менталітеті, способах мислення і богословствування, пов’язані з сучасними проблемами, зрозуміти їхній характер, і те, як обидві традиції можуть збагатити одна одну без втрати власної ідентичності».
Покровителем Групи був обраний святий Іриней Ліонський з тих міркувань, що він почитається як на Сході, так і на Заході. В своєму житті він у своєрідний спосіб об’єднав обидві частини християнського світу: походив з Малої Азії (тобто зі Сходу), а діяв у якості єпископа в Ліоні (тобто на Заході). Також завдяки його праці «Проти єресей» він відомий як один із поборників чистоти християнського віровчення.
Видатним результатом роботи Групи стала публікація у 2018 році її дослідження «Служіння сопричастю. Переосмислення зв’язку між першістю і соборністю». В той час як протягом століть ці два поняття характеризували особливості відповідно західного та східного християнства, тут вони ставляться як два поняття, які можуть існувати лише у взаємодоповненні. Текст цього документу був опублікований більш ніж на десяти мовах, зокрема українською та російською.
У 2017 році, у рамках зустрічі Групи в Римі відбулася зустріч її членів з папою Франциском. Вже тоді Папа з радістю сповістив, що готується проголошення святого Іринея учителем Католицької Церкви. Це і відбулося в січні 2022 року – святий Іриней увійшов до списку вчителів Церкви з титулом «доктор єдності» (Doctor Unitatis).
Повертаючись на теми цьогорічної зустрічі Групи, варто зауважити, що тема розколів має важливе значення не лише для України, але й для обох гілок традиційного християнства. Одним із цікавих було дослідження конкретних рухів з розкольницьким потенціалом, які все ж не переросли у відкритий розкол. Зокрема, це богословські братства «Зої» та «Сотір» в Греції.
Також в комюніке зустрічі зазначається цікаве термінологічне зауваження: «Наша екуменічна робота полягає в тому, щоб зрозуміти, як деякі контрасти між нашими традиціями, замість того, щоб вважатися протиріччями, можуть знову стати проявами легітимного і взаємодоповнюючого різноманіття богословського вираження спільної апостольської віри Православної і Католицької Церков».
Матеріали роботи Групи св. Іринея можна знайти на сайті https://moehlerinstitut.de/aktivitaeten/irenaeus-arbeitskreis/
