29 жовтня 2023 року у Римі завершилася перша сесія Синоду єпископів, яка тривала майже чотири тижні. Було вирішено, що наступного жовтня 2024 року відбудеться друга сесія, на якій продовжаться роздуми та дискусії щодо актуальних тем життя католицької Церкви.
Ключовим результатом цієї сесії Синоду став заключний документ «Синодальна церква в місії», який за деякий час був перекладений основними європейськими мовами. За об’ємом документ має приблизно 40 сторінок, він складається з 20 глав та включає загалом 270 пунктів, за кожен з яких проводилося голосування.
Найбільші дискусії розгорнулися навколо служіння жінок – це глава 9 «Жінки в житті та місії Церкви». Найбільше голосів «проти» (69 з 346) отримав пункт щодо доступу жінок до дияконського служіння. Для деяких таке служіння є розривом з церковною традицією, для більшості ж – «відновлення практики ранньої Церкви». Для першої групи це «тривожна антропологічна плутанина, яка у випадку її введення переплете Церкву з духом віку цього», для більшості ж це «доречна і необхідна відповідь на знаки часу, що є вірною традиції, і такою, що знайде відгомін у серцях багатьох, хто шукає нової енергії та життєвої сили в Церкві».
Дещо менші дискусії викликала тема дияконського служіння, яка описується в главі 11 «Диякони і священики в синодальній Церкві». Вона стосується обов’язкового целібату для священиків, доступу жінок до дияконського служіння та можливості відновлення священників у їхньому служінні після певного періоду, коли вони, вийшовши з кліру, покинули це служіння.
Заслуговує на увагу також глава 15 «Церковна проникливість та відкриті питання». Тут йдеться не лише про питання гомосексуалізму, а ширше: «Деякі питання, такі як питання ідентичності та сексуальності, закінчення життя, складних сімейних ситуацій, а також етичні питання, пов’язані зі штучним інтелектом». Тут пропонується головним чином «взяти час, необхідний для цих роздумів, і вкласти в них наші найкращі сили, не піддаючись спрощеним судженням, що шкодять конкретним людям та Тілу Церкви».
Загалом щодо ходу Синоду треба зауважити, що за незначними виключеннями учасники Синоду дотримувалися «папської таємниці», тобто публічно не переказували і не коментували перебіги синодальних дискусій, а також не інформували про власне ставлення до Синоду.
Натомість Ватиканське бюро у справах комунікації підсумовувало деякі теми, які обговорювались під час щоденних промов. Метою цього підходу було гарантувати для учасників Синоду свободу висловлювання своїх думок.