Документ був прийнятий 7 червня 2023 р. в Александрії, Єгипет в рамках 15-ї пленарної сесії Спільної міжнародної комісії з богословського діалогу між Римо-Католицькою Церквою та Православною Церквою. Це сьомий документ, прийнятий комісією за час її існування з 1980 року. Він логічно пов’язаний з попереднім документом, який був прийнятий у К’єті, Італія у 2016 році та називався «Синодальність і примат у першому тисячолітті. До спільного розуміння в служінні єдності Церкви».
Александрійський документ побудований за історичними етапами та має чотири частини: «Від 1054 р. до Флорентійського собору (1438-39)», «Від Реформації до XVIII століття», «Розвиток XIX століття» та «ХХ і ХХІ: відновлення та зближення». Важливо зазначити, що в західній Церкві примат єпископу Риму розвивався на противагу зазіхань світської влади призначати єпископів та абатів. Альтернатива концентрації церковної влади в руках пап існувала не лише у східній Церкві, але й на Заході, зокрема через розвиток у XV столітті тези щодо конциліаризму (соборноправності).
Актуальною для нинішнього українського контексту є доктрина «досконалого суспільства», розроблена папством у XIX столітті, яка передбачала, що Церква може бути «незалежним, автономним і суверенним суспільством у сфері своєї власної компетенції, так само як держава … суверенною у світських справах» (§3.1).
У «Висновку» документу зауважується, що «Церкву не можна належним чином розуміти як піраміду з примасом, який керує зверху, але також її не можна правильно розуміти як федерацію самодостатніх Церков». До цього додається, що «для римо-католиків синодальність не є просто консультативною, а для православних примат не є просто почесним» (§5.1).
Варто зауважити, що такий акцент з православної сторони став можливим завдяки відмові від участі у роботі комісії Руської Православної Церкви, яка з 2007 року через церковно-політичні мотиви не бере участь у засіданнях комісії. Крім того, з православної сторони в засіданні комісії не взяли участь помісні церкви Болгарії, Антіохії та Сербії. Загалом були присутні представники десяти помісних православних церков. Єдиним представником у цій комісії від України є протоієрей Іван Дацько, президент Інституту екуменічних студій УКУ.
Загальний список прийнятих документів за час існування комісії англійською мовою можна знайти тут – http://www.christianunity.va/content/unitacristiani/en/dialoghi/sezione-orientale/chiese-ortodosse-di-tradizione-bizantina/commissione-mista-internazionale-per-il-dialogo-teologico-tra-la/documenti-di-dialogo.html.
Неофіційний український переклад Александрійського документу, виконаний Інститутом екуменічних студій УКУ, можна знайти тут – https://risu.ua/sinodalnist-i-primat-u-drugomu-tisyacholitti-ta-sogodni_n140169.
Інтерв’ю з о. Іваном Дацько, яке він дав після засідання комісії в Александрії, знаходиться тут – https://risu.ua/brak-yednosti-mizh-pravoslavnimi-cerkvami-u-sviti-ne-spriyaye-uspishnomu-katolicko-pravoslavnomu-dialogu–o-ivan-dacko_n140244.
