З 4 по 7 червня 2025 року у стінах Папського університету святого Томи Аквінського (Angelicum) у Римі відбулася знакова подія для християнського світу — міжнародна конференція «Нікея і Церква третього тисячоліття: до єдності між Католицькою і Православною Церквами». Вона була організована Міжнародною православною богословською асоціацією (IOTA) у співпраці з Інститутом екуменічних студій Анґелікуму та зібрала понад 300 учасників — богословів, ієрархів і духовенство Православної, Римо-католицької, протестантських та орієнтальних православних Церков.
Конференція була приурочена до 1700-річчя Нікейського собору — події, яка заклала основи християнської ортодоксії та започаткувала соборний шлях Церкви. В центрі уваги — питання, чи може спадщина Нікеї сприяти досягненню повнішої єдності між християнами у наш час. Упродовж чотирьох днів у Римі пролунало понад 100 доповідей провідних православних, католицьких та протестантських богословів, присвячених 1700-річчю Першого Вселенського Собору, Нікейському Символу віри, його богословському змісту та екуменічному потенціалу.
Відкриття: молитва, наука і спів у дусі Нікеї
Відкриття конференції відбулося у піднесеній духовній атмосфері. Після екуменічного молитовного служіння, в якому спільно молилися кардинал Курт Кох, митрополит Пісидійський Іов (Геча), єпископ Кірілос з Лос-Анджелесу та архиєпископ Ровен Вільямс, учасників привітали ректор Анґелікуму о. Томас Джозеф Вайт, O.P., директор Інституту екуменічних студій о. Гіацинт Дестівель, O.P. та президент IOTA професор Павло Гаврилюк.
У своїй промові Павло Гаврилюк наголосив, що завдання конференції — виявити, як спадок Нікейського собору може стати джерелом надії та імпульсом до поглиблення єдності між християнськими Церквами: «Чи справді Нікея може щось змінити для церковної єдності сьогодні? Це — центральне питання, яке ми ставимо у ці дні богословського спілкування». За його словами, йдеться не лише про історичну подію, а й про виклик сучасному християнству: поставити Христа — Сина Божого, якого сповідує Нікейський Символ віри, — у центр спільного церковного життя і богослів’я.
Три ключові доповіді: Нікея як спільна точка відліку
Кардинал Курт Кох, голова Папської ради сприяння єдності християн, закликав до оновлення спільного християнського бачення Ісуса Христа, втіленого у Символі віри. Він наголосив, що відновлення живого досвіду віри в Христа — це нагальна справа нашого часу, яку слід здійснювати саме в дусі екуменізму: «Сутність екуменізму полягає у спільному навернення до Христа».
Митрополит Пісидійський Іов (Геча) підкреслив вселенський характер і позачасову цінність Нікейського Символу віри, який «виходить за межі простору й часу». Окрім цього він згадав досягнення міжхристиянського діалогу, поміж яких є переосмислення доктрини Filioque та першості Римського єпископа. Не оминув він і перешкоди, поміж яких є дата святкування Пасхи та взаємне визнання таїнств, закликавши до їх подолання.
Ровен Вільямс, колишній архиєпископ Кентерберійський, у глибокій доповіді показав, як христологія Нікеї розкриває саму природу Божої любові. Він нагадав, що Трійця — це не абстрактне вчення, а одкровення цієї любові, яка реалізується у Воплоченні Христа. «Єдність Церкви має бути вкорінена в тій вічній Божій здатності до самодарування, яку сповідує Нікея», — зазначив він.
Варто згадати і учасників з України, зокрема доповідь архимандрита Кирила (Говоруна), яка отримала широкий резонанс. У своїй доповіді «Нікейський Собор та його значення для православно-католицьких відносин» він висвітлив історичні перспективи взаємовизнання між православ’ям і католицизмом, проаналізував сучасне значення Filioque та приклади взаємоприйняття християнських хрещень, підкреслив потенціал Нікейського Символу віри для практичного діалогу, виходячи з принципів ХХI століття. Його презентація зібрала жваву дискусію, де також розглядалися теми, що стосувалися тринітарних та інших догматичних проблем в контексті християнської єдності.
Головні теми: догма, соборність, свята Пасха
Програма конференції охоплювала широкий спектр тем — від тринітарної та христологічної догматики до практичних і канонічних питань, що торкаються синодальності, примату, автокeфалії, дати святкування Пасхи та екуменічних моделей єдності. Поміж доповідачів були знані богослови з Оксфорду, Кембриджу, Парижу, Афін, Риму, Вашингтону тощо.
Пленарні та секційні засідання розкривали спадок Нікеї в аспектах літургіки, канонічного права, патристики, міжцерковного діалогу та сучасної культури. Однією з ключових дискусій була проблема узгодження дати святкування Пасхи — питання, яке не лише символічне, але й потенційно практичне для зближення Церков.
Спільна пісня віри — як знак надії
У програмі також було передбачено музичні вставки за участі хорів домініканської, коптської, румунської та української традицій. Ці виконання Символу віри стали не просто окрасою події, а живим виявом духовної єдності у сповіданні Єдиного Господа. Якщо у 325 році Нікейський собор став відповіддю Церкви на виклики того часу, то через 1700 років його голос пролунав знову — цього разу як надія для подолання розділення й відновлення спільного Причастя.
Символічним завершенням конференції стала приватна аудієнція у Папи Римського Лева XIV у Sala Clementina. Делегація IOTA, очолювана Павлом Гаврилюком, передала понтифіку пам’ятні сувеніри. Папа звернувся до присутніх, зокрема, з такими словами: «Пам’ятайте, що єдність, до якої прагнуть християни, — це не плід нашої праці, а дар, який дає Святий Дух». Зустріч з Папою засвідчила про найвищий рівень зацікавлення Католицької Церкви в екуменічному діалозі, основи якого були закладені в Нікеї 1700 років тому.
Підсумок
Ця конференція стала справжнім богословським храмом діалогу — місцем, де історичне надбання Нікейського Собору було поєднане із сучасними духовними викликами. Завдяки презентаціям, потужним дискусіям про тринітарні та христологічні проблеми минулого й сучасності, синодальність і першість, автокефалію й схизму, літургійні практики та іконографію, і зрештою про святкування Пасхи, створюється справжнє підґрунтя для практичних кроків задля поглиблення християнської єдності.
Конференція у Римі стала не лише ювілейною подією, а й справжньою богословською лабораторією. Тут Нікея постала не як архаїчний собор IV століття, а як сучасне натхнення для нового християнського тисячоліття. У час, коли світ роз’єднаний, християни мають виняткову нагоду свідчити єдністю віри і любові до Христа, «єдиносущного Отцю». І саме таке свідчення є, можливо, найсильнішим знаком християн для сьогоднішнього світу.
Загальна інформація про конференцію доступна на сторінці IOTA, зокрема прес-реліз розміщений тут: https://iota-web.org/2025-conference-press-releases/
