У грудні минулого року ми вже писали про конференцію «Православне богослов’я в ХХІ столітті», що в кінці листопада 2024 року пройшла в Афінах. Нещодавно нам потрапив на очі текст Андреаса Мюллєра, професора з університету Кіля (Німеччина), який особисто став учасником цього заходу. Нижче ми публікуємо переклад з німецької деяких уривків з його оглядової статті про цей конгрес.
Православне богослов’я не є застиглою наукою, яка просто розглядає традицію і не розвиває перспективи в сьогоденні або навіть у майбутньому. Православне богослов’я позиціонує себе наново також перед обличчям сучасних культурних і навіть політичних викликів, хоча і на основі довгої і формуючої традиції.
…
Широкою була як тематика доповідей, так і представництво доповідачів – вони приїхали майже з усіх частин православного світу. Щодня можна було прослухати понад 30 лекцій, що неминуче призвело до того, що фіксація на певній теми навряд чи була досяжною. Швидше, конференція показала різноманітність православного богослов’я. Можна було спостерігати всі тенденції – від швидше консервативно стримуючих підходів, відродження неопатристичних підходів до таких, які мають перед собою сучасні соціальні виклики і розвивають теологію майбутнього. Зокрема, прозвучали голоси з так званої «діаспори», які ніяк не можна розглядати як безпроблемні, та від представників Православної академії у Волосі, які вимагали критичного підходу до ієрархічних структур і більш скромної самооцінки.
…
Підтемою конференції було ставлення до Росії і лояльного до держави богослов’я, що там розвивається, яку очікувано гостро аналізували деякі критики, такі як Кирило Говорун або сестра Васса Ларін. Сестра Васса, наприклад, критично розглянула аргументи кремлівських богословів, які використовують тему «канонічності» як засіб війни в боротьбі проти України. Вона дала зрозуміти, що канонічне право в першу чергу слід розглядати в особистому порядку і, відповідно, воно має служити вірним. Митрополит Амвросій (Зографос) з Кореї розповів, що Російська православна церква прагне розширювати свою місіонерську діяльність по суті у неканонічний спосіб не тільки в Африці, але і в Кореї.
Крім того, американський богослов Джон Хріссавгіс на заключному круглому столі красномовно назвав майбутні перспективи православ’я з боку «діаспорного» богослов’я: православ’я не знаходиться в центрі глобальної уваги, а злочини в ім’я православ’я спрямовуються навіть проти православної духовності. Значно більшою наразі є потреба не в гігантських храмах, як у Бухаресті чи Белграді, та не у великій кількості мощей, а у смиренні.
…
Обговорювалися не тільки зміст, але й методи богослов’я. Наприклад, митрополит Перістерійський Григорій Папатомас закликав до реформи освіти, яка б зробила навчання, колись організоване за католицькими та протестантськими зразками, більш пристосованим до православних потреб у сенсі «церковного богослов’я». З іншого боку, Пол Ладусьор, який викладає в Торонто і Квебеку, підкреслив, що православне богослов’я не має постійно повторювати позиції отців Церкви, а радше прийняти їхній метод і відповідно реагувати на проблеми і концепції сьогодення.
…
В основному конференція стала визначною подією сучасного православного богослов’я. З її слабкостей можна назвати, наприклад, те, що промовці походили майже виключно із грекомовного середовища або із симпатиків грецького богослов’я. Провідні особистості, що представляли негрецькі православні академічні установи, як правило, також добре володіли грецькою мовою.
На конференції з православного богослов’я у XXI столітті богослови з таких країн, як Румунія, Україна і навіть Росія (наскільки це політично взагалі було б можливо), безумовно, були б цікавими або, принаймні, вимогливими співрозмовниками. У конференцію такого масштабу також мало б сенс включити зовнішню перспективу. Хоча такі особи, як автор [цього тексту], були запрошені в якості спостерігачів, їм не запропонували виступити з доповідями. У час, позначений плюралізмом та глобальними перспективами, такі доповіді могли б призвести до подальших питань, які православне богослов’я могло б взяти до свого порядку денного у майбутньому.
Варто нагадати, що в січні 2023 року у Волосі, в Греції пройшла ще масштабніша Друга мега-конференція «Міжнародної православної богословської асоціації», президентом якої є виходець з Києва професор Павло Гаврилюк. Тоді у конференції взяли участь більше 400 учасників із 45 країн світу.
