Останні півтора року, а саме з грудня 2022 року, в України можна спостерігати суттєву зміну церковної політики в Україні. В першу чергу мова йде про ставлення української держави та широкого загалу до Української Православної Церкви.
На початку травня 2024 досить велику статтю на цю тему опублікував популярний сайт Католицької Церкви Німеччини katholisch.de (див. https://katholisch.de/artikel/53094-die-ukrainische-kirchenpolitik-auf-abwegen). Сайт позиціонує себе як «портал новин та роз’яснень Католицької Церкви Німеччини». Увагу привертають аргументи автора статті Томаса Бремера, почесного професора Мюнстерського університету, що кілька десятиліть поспіль спеціалізувався на питаннях екуменізму, східних церков та досліджень миру (в 1999–2022 роках він очолював відповідну кафедру).
Стаття Томаса Бремера називається «Українська церковна політика – на повороті». Приводом для статті стали обшуки, що проводилися у приватній оселі протоієрея Миколая Данилевича, однієї з найбільш помітних фігур в Українській Православній Церкві. Разом з тим від цієї конкретної проблеми автор переходить до зображення загальної ситуації навколо УПЦ. Нижче ми наведемо три цитати із вказаної статті.
З підпункту «Переходи церковних громад є значним спірним питанням»
Деякі важливі посади в апараті уряду були зайняті [новими особами], і УПЦ стала об’єктом масових заходів. Служба безпеки провела сотні обшуків у священиків, єпископів та в монастирях, але відкрито було лише 73 справи, з яких лише 22 були доведені до обвинувальних вироків – досить невелика кількість з огляду на кількість близько 8.000 священнослужителів УПЦ. Крім вищезгаданого закону, існує безліч інших ініціатив, за якими, наприклад, УПЦ мала б змінити свою назву (і називатися «російською»), або закон, який забороняє їй доступ до душпастирської опіки військових, хоча багато солдатів на фронті належать до УПЦ. Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк у своїх доповідях неодноразово висловлював стурбованість щодо загрози свободі віросповідання в Україні (при цьому справедливо вказуючи на те, що на окупованих Росією територіях взагалі немає релігійної свободи).
…
Безперечно, що в УПЦ були і є колаборанти, [що співпрацювали] з російськими нападниками або окупантами. До цього ж церковне керівництво часто поводиться незграбно і неоднозначно. Але з самого початку всі їхні офіційні заяви були дуже чітко спрямовані проти російського масштабного вторгнення. Влада переслідує окремих осіб (і українське законодавство має для цього всі засоби), але до того ж в цілому паплюжиться церква, до якої ці особи належать. Владна структура, відповідальна за релігійні питання, яка продовжує в Україні радянські традиції, виправдовує заходи експертним висновком, який вона сама ж і замовила. Висновок полягає в тому, що УПЦ досі залишається частиною російського православ’я. Однак експерти, обрані цією ж владною структурою для складання висновку, ще раніше виступали за заборону УПЦ; таким чином, вони не були нейтральними. Тому результат висновку, який до того ж мав методологічні недоліки, був передбачуваним.
З підпункту «Медійна наклепницька кампанія проти УПЦ»
Оскільки політичні та адміністративні заходи були спрямовані лише проти УПЦ, слід говорити про масове обмеження релігійної свободи. Влада сперечається з нібито приналежністю УПЦ до Російської Церкви і водночас замовчує чіткі заяви УПЦ, [що були] від початку війни, а також численні заходи Церкви для матеріальної та психологічної підтримки української армії та цивільних жертв, які демонструють її проукраїнську позицію. Підхід, коли за правопорушення окремих осіб притягується до відповідальності структура, до якої вони належать, суперечить принципам верховенства права. Україна, яка через невиправданий напад Росії заслуговує на нашу максимальну солідарність, в нинішній ситуації повинна особливо послідовно дотримуватися принципів верховенства права і прав людини, особливо коли вона прагне членства в Європейському Союзі. Однак якщо цілеспрямовані заходи проти УПЦ продовжаться або ж навіть посиляться, ця орієнтація на європейські принципи опиниться під сумнівом.
